John Cage: 4′33″
 
 

Джон Кейдж


Біографія

Син винахідника, він досить рано виявив самостійність: у дванадцять років Джон уже вів програму на радіостанції KNX, ілюструючи розповідь виконанням творів на фортепіано.

В 1928 році Кейдж поступив у Помона-Колледж, але через два роки виїхав у Париж, де багато малював, писав вірші, складав музику й одночасно працював у архітектора, що співробітничав з художником-дадаїстом Марселем Душамом.

У 1931 році повертається у Каліфорнію, де продовжує зайняття музикою з с А.Вейссом, Г.Кауеллом, а також знайомиться з додекафонією під керівництвом Шенберга, який у 1934 році переїхав у Лос-Анджелес, ховаючись від нацистського переслідування.

В 1937 році Кейдж на якийсь час переїхав жити в Сіетл. Там він працював концертмейстером у танцювальному класі Школи мистецтв, де познайомився з танцюристом і хореографом Мерсом Каннінгемом. Ця зустріч стала долею Кейджа — їх творчий та особистий союз одержав своєрідний титул «найкрасивішого гомосексуального союзу у світі». У 1940-ві роки Кейдж активно вивчає філософією дзен-буддизму, що зіграє важливу роль у розвитку його творчої індивідуальності.

В 1951 Кейдж збирає співтовариство музикантів і звукоінженерів для створення першого магнітофонного запису своєї музики, а в 1952 у Блек Маунтин Коледж організовує перший музичний перформанс. З цієї пори музиканта називають революціонером у музиці: весь свій творчий шлях він присвячує пошуку й виробленню нової концептуальної музичної мови.

В 1949 Кейдж одержав премію Гугенхайма від національної Академії мистецтв і літератури за розширення границь музики, роботу з оркестром ударних інструментів та винахід «препарованого фортепіано». Був прийнятий в Американську Академію мистецтв і театру в 1978, і в Американську Академію мистецтва й літератури в 1988. В 1982 Франція нагородила Кейджа орденом Почесного легіону, привласнивши йому звання командора мистецтва й літератури. Він також лауреат Кіотської премії фонду Інамори 1989 року.

Помер Джон Кейдж у Нью-Йорку, не доживши кілька тижнів до 80-річного ювілею

Творчість

Ще з 1930-х років Джон Кейдж показав себе винахідливим експериментатором — він почав створювати композиції із включенням звуків, джерелами яких були не музичні інструменти, а різні предмети, що оточують людину в повсякденності — брязкальця, хлопавки, а також звуків, породжуваних такими незвичайними процедурами, як, наприклад, зануренням вібруючих гонгів у воду. За цю прихильність до експериментів Арнольд Шенберг назвав Кейджа «не композитором, а геніальним винахідником», чим сам Кейдж втішався.

В 1938 Кейдж вперше використав т.зв. підготовлене фортепіано, у якому під струни підкладені різні предмети, які кардинальним чином змінюють тембр звучання інструменти, перетворюючи його на своєрідний ансамбль ударних. Серед найвідоміших творів для препарованого фортепіано — Sonatas and Interludes (1946-48) та The Perilous Night (1943).

На початку 1950-х років Кейдж почав вводити у свої композиції алеаторику, використовуючи при цьому різного роду маніпуляції із гральними костями, картами, древньою китайською книгою для гадання. Інші композитори і раніше епізодично використали «випадкові» елементи у своїх композиціях, але Кейдж першим почав застосовувати алеаторику систематично, зробивши її головним принципом композиції. Він також одним з перших став використати специфічні звучання й особливі можливості зміни традиційних звучань, одержувані при роботі з магнітофоном.

Кульмінацією періоду експериментів Кейджа стало знамените «4' 33''» для фортепіано (1952, існують також версії для інших складів виконавців). Упродовж зазначеного часу музикант просто сідає перед роялем і нерухомо сидить протягом чотирьох з половиною хвилин, а змістом п'єси стають різні випадкові звуки — скрип стільців у залі для глядачів, покахикування і т.д. Цей твір іноді порівнюють з «чорним квадратом» Малевича, він є предметом безкінечних дискусій серед музикантів і філософів.

Інший яскраво-алеаторичний композитора — «Уявлюваний ландшафт № 4» (Imaginary Landscape #4) написаний для 12 магнітофонів, кожен з яких випадковим чином налаштовується на різні частоти.

Починаючи з 1940-х років Кейдж складав і виконував музику для танцю. Його танцювальні композиції не пов'язані з хореографією: музика й танець розвертаються одночасно, зберігаючи свою власну форму. Більшість подібних композицій (у які іноді використається декламація в «хепенінговій» манері) були створені в співробітництві з танцювальною трупою М.Каннінгема, у якій Кейдж був музичним керівником.

Філософ і композитор, Кейдж також був письменником і залишив кілька праць, серед яких «Тиша» (Silence, 1961), «Рік після понеділка» (A Year from Monday, 1968), «Пусті слова» (Empty Words , 1979), Для птахів (For the Birds, 1981), «Тема і варіації» (1982) і «X» (1983). Джон Кейдж не тільки став засновником нової течії в музиці, вплинувши на ціле покоління композиторів, але привніс елементи своєї космогонії в живопис, танець і поезію.

Джон Кейдж. «Cartridge Music», один із яскравих прикладів алеаторичного напрямку в музиці. Фрагмент партитури

 

MIDI

john_cage_4m33s.mid (39 bytes, MIDI)

OGG

433.ogg (8,827 bytes, Ogg Vorbis)

Sun .au

433.au.gz (2,982 bytes -- 3MB unGZ'd, AU)

.wav

433.zip (3,108 bytes -- 3MB unzipped, WAV)